Понад 150 років учені вважали, що в Європі колись мешкав окремий вид гігантських журавлів, який згодом повністю вимер. Однак аналіз давньої ДНК показав несподіваний результат: загадкові кістки належали звичайним сірим журавлям, які й сьогодні живуть у Європі.
Історія загадкового птаха почалася в XIX столітті, коли дослідники знайшли в печерах на півдні Франції незвичайно великі кістки журавлів. Їхні розміри настільки відрізнялися від звичних знахідок, що науковці вирішили віднести їх до окремого виду.
Гігантського птаха назвали Grus primigenia та зарахували до вимерлих видів. Протягом наступних десятиліть його існування розглядали як частину історії давньої європейської фауни.
Тепер міжнародна команда дослідників поставила під сумнів цю класифікацію за допомогою генетичного аналізу. Результати показали, що принаймні досліджені кістки не підтверджують існування окремого виду гігантських журавлів.
Наукову роботу очолив професор еволюційної палеоекології Джон Стюарт із Борнмутського університету. До дослідження також долучилися фахівці Центру палеогенетики у Стокгольмі.
Учені проаналізували генетичний матеріал із 18 кісток журавлів, знайдених у різних частинах Європи. Зразки походили з Англії, Уельсу, Франції, Німеччини та Балеарських островів.
Раніше належність таких решток визначали переважно за формою та розмірами кісток. Великі екземпляри вважали доказом того, що в минулому існували значно більші за сучасних журавлі.
ДНК показала іншу картину: досліджені рештки належали виду Grus grus — сірому журавлю. Ці птахи не вимерли й досі мешкають на європейському континенті.
Відкриття змусило науковців переглянути давнє припущення. З’ясувалося, що великі кістки, які понад століття вважали залишками окремого виду, могли належати більшим особинам уже відомого птаха.
Одним із пояснень помилки може бути різниця між розмірами самців і самок. У журавлів самці зазвичай більші, тому їхні кістки могли справити на дослідників XIX століття враження решток іншого виду.
Джон Стюарт припускає, що саме ця особливість могла вплинути на первинну класифікацію Grus primigenia. Водночас генетичні результати стосуються досліджених зразків і не означають автоматичного спростування всіх давніх класифікацій.
Перед ученими постала нова загадка: чому деякі давні журавлі були більшими за сучасних представників виду. Дослідники планують з’ясувати, які зміни довкілля могли вплинути на розміри птахів.
Серед можливих причин розглядають осушення водно-болотних угідь та зміну способів використання земель людиною. Однак поки це лише гіпотези, які потребують подальшої перевірки.
Результати також порушують питання щодо інших видів птахів, описаних у минулому виключно за кістковими рештками. У деяких випадках відмінності в розмірах могли відображати природну мінливість усередині одного виду.
Саме тому науковці розглядають аналіз давньої ДНК як спосіб перевіряти старі визначення викопних тварин. Генетичні дослідження дозволяють уточнювати спорідненість організмів там, де зовнішні особливості кісток не дають однозначної відповіді.
Подібний підхід застосовують і до інших давніх знахідок. Дослідники продовжують переглядати музейні колекції та вивчати рештки тварин, походження яких раніше не вдалося точно встановити.
Зокрема, одна з кісток, що десятиліттями зберігалася в музейній колекції, згодом була визначена як перша відома кістка динозавра з Антарктиди.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover