Учені виявили незвичайний зв’язок між коротким засинанням і здатністю людини знаходити нестандартні рішення. Під час експерименту 83% учасників, які побували в початковій фазі сну, змогли розгадати прихований принцип математичної задачі, тоді як серед тих, хто не спав, таких було лише 30%.
Ідея використовувати короткий сон для творчих відкриттів існує вже давно. Її пов’язують з іменами Томаса Едісона, Ніколи Тесли, Альберта Ейнштейна, Леонардо да Вінчі та Сальвадора Далі.
За поширеною версією, ці видатні люди дрімали, тримаючи в руках важкий предмет. Щойно м’язи розслаблялися, предмет падав на підлогу й будив людину, дозволяючи їй запам’ятати образи та ідеї, які виникли під час засинання.
Однак дослідникам вдалося знайти підтвердження використання такого способу лише Сальвадором Далі. Відомий художник описав власний метод у книжці «50 секретів магічної майстерності», назвавши його «сном із ключем».
Для цього Далі використовував тверде крісло, важкий ключ і тарілку, поставлену на підлогу. Художник сідав у крісло та засинав із ключем у руці, а коли пальці розслаблялися, металевий предмет падав на тарілку з гучним звуком.
Далі вважав, що навіть кілька секунд такого сну можуть подарувати несподівані творчі ідеї. Сучасні дослідження показали, що цей прийом справді може мати наукове пояснення.
Учені звернули увагу на фазу N1 — найперший і найлегший етап повільного сну. Саме в цей момент людина поступово втрачає зв’язок із навколишнім середовищем, її м’язи розслабляються, а мозок починає створювати образи, схожі на сновидіння.
Ці образи часто пов’язані з нещодавніми подіями та враженнями. При цьому люди, яких будять у фазі N1, нерідко стверджують, що взагалі не засинали.
Попередні спостереження показали, що навіть за кілька секунд такого стану людина може пережити складні сюжети, які нагадують повноцінні сни. Дослідники вирішили перевірити, чи допомагає цей короткий перехід між неспанням і сном знаходити творчі рішення.
Спочатку науковці вивчили особливості людей із нарколепсією — захворюванням, за якого відбуваються часті переходи між станами неспання та сну. Вони порівняли показники 185 пацієнтів із нарколепсією та 126 людей зі звичайним режимом сну.
Результати виявилися несподіваними: учасники з нарколепсією продемонстрували вищі показники креативності за всіма досліджуваними критеріями. Причому що частіше в них виникали проміжні стани між сном і неспанням, то вищими були результати.
Після цього вчені вирішили перевірити вплив фази N1 в окремому експерименті. Учасникам запропонували математичну задачу, в якій існував прихований спосіб значно швидше знаходити правильну відповідь.
Ті, хто не зміг виявити цей принцип за 30 спроб, отримали 20-хвилинну перерву в темній кімнаті. Під час відпочинку вони тримали в руці пластикову пляшку, яка падала, коли людина засинала й розслабляла пальці.
Такий спосіб дозволяв перервати сон на його початковому етапі, перш ніж учасник переходив до глибших фаз. Після відпочинку люди знову поверталися до математичного завдання.
Серед 24 учасників, які занурилися у фазу N1 і прокинулися після падіння пляшки, прихований спосіб розв’язання знайшли 20 людей. Це становить приблизно 83% групи.
Натомість серед 59 учасників, які під час перерви залишалися бадьорими, правильний принцип виявили лише 15 осіб. Їхня частка становила близько 30%.
Особливо цікавим виявилося те, що позитивний ефект спостерігався навіть після 15 секунд перебування у фазі N1. Водночас перехід до глибшого сну усував перевагу, яку дослідники пов’язали з початковим етапом засинання.
Попри високі результати експерименту, науковці наголосили на важливій особливості: жоден учасник не прокинувся з уже готовим геніальним рішенням. Короткий сон лише підвищував імовірність того, що людина зможе самостійно знайти прихований принцип після пробудження.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover