На заході Мадагаскару розташований Цінгі-де-Бемараха — заповідник із величезним вапняковим плато, яке вода протягом тривалого часу перетворювала на лабіринт гострих скель, ущелин і печер. У цьому важкодоступному середовищі науковці досі виявляють види, невідомі науці.
Назва tsingy з місцевої мови перекладається як «де не можна ходити босоніж». Ландшафт повністю відповідає цій назві: із землі стирчать сотні гострих вапнякових шпилів, між якими ховаються вузькі проходи, глибокі каньйони та печери.
Деякі ущелини сягають 122 метрів завглибшки. Дослідникам, які працюють у заповіднику, подекуди доводиться використовувати альпіністське спорядження, а через гостре каміння кожен наступний крок може вимагати особливої обережності.
Цінгі-де-Бемараха нагадує величезне багатоповерхове місто, де замість будинків стоять кам’яні вежі. На різних рівнях цього природного лабіринту сформувалися свої умови для життя.
На вершинах шпилів майже немає ґрунту, а каміння сильно нагрівається під сонцем. Тут виживають рослини, здатні переносити посуху, а між гострими виступами пересуваються лемури.
У тріщинах скель полюють на комах ящірки. Поруч ростуть молочаї, алое та пачіподіуми — рослини, пристосовані до життя в умовах, де вологу доводиться знаходити буквально серед каміння.
У затінених частинах каньйонів значно вологіше. Там можна зустріти великих фруктових кажанів і папуг, а в отворах у скелях бджоли облаштовують свої гнізда.
Найбільше різноманіття життя зосереджене на дні ущелин. Там накопичуються вода та ґрунт, тому можуть рости орхідеї та великі тропічні рослини. Серед них живуть великі хамелеони, смарагдові змії, гігантські равлики та численні комахи.
Ще один прихований рівень існує під землею. У печерах і тунелях мешкають риби, краби, комахи та інші істоти, деякі з яких практично не виходять на поверхню.
Саме ізольованість окремих частин Цінгі робить цей район особливо цікавим для науковців. На Мадагаскарі близько 90% видів є ендемічними, тобто не зустрічаються більше ніде у світі.
У самому Цінгі дослідники також продовжують знаходити нові види. У 1996 році тут описали невідому на той час кавову рослину, у 2000 році — крихітного лемура, а в 2005-му — кажана.
У 2007 році науковці описали новий вид жаби. Деякі рослини, характерні для вологих лісів східної частини Мадагаскару, також змогли вижити в ізольованих умовах Цінгі.
Дослідники зазначають, що тут трапляються навіть жаби, найближчі відомі родичі яких живуть за сотні кілометрів. Ізольовані каньйони можуть фактично працювати як окремі природні острови, де види розвиваються відокремлено від своїх родичів.
Природна ізоляція, однак, не робить заповідник невразливим. Науковці побоюються, що зміни погодних умов можуть вплинути на вологі ліси, які збереглися всередині кам’яного лабіринту.
Зменшення кількості опадів або вологості може стати серйозною проблемою для видів, які залежать від цих умов. Навіть захищена скелями територія залишається частиною екосистеми, на яку впливають зміни клімату.
Заповідник залежить і від людей, але вже з іншої причини. Значну частину його бюджету раніше забезпечував туризм, а після політичного перевороту на Мадагаскарі кількість відвідувачів різко скоротилася.
У квітні 2008 року парк прийняв 147 туристів. Через рік у тому самому місяці їх було лише 12. Для заповідника це означало менше коштів на роботу працівників, розвиток території та освітні програми.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover