Два величезні айсберги, які відкололися від Антарктиди кілька років тому, наближаються до британського острова Південна Джорджія. Найбільший із них займає площу близько 1340 квадратних кілометрів, а науковці попереджають про можливі загрози для судноплавства та морської екосистеми.
За супутниковими спостереженнями європейської програми Copernicus, айсберги A81 та D32 дрейфують у морі Скотія на півдні Атлантичного океану. Обидві крижані брили вже подолали тисячі кілометрів від антарктичного узбережжя та наблизилися до Південної Джорджії.
Найбільший айсберг A81 відколовся від шельфового льодовика Бранта в січні 2023 року. Його площа становить приблизно 1340 квадратних кілометрів, що можна порівняти з територією Великого Лондона.
Другий айсберг, D32, значно менший за свого крижаного сусіда. Він утворився в жовтні 2022 року після відокремлення від шельфового льодовика Амері, а його площа становить близько 106 квадратних кілометрів.
Попри наближення обох масивів до острова, вчені не вважають безпосереднє зіткнення з його узбережжям найімовірнішим сценарієм. Професор Шеффілдського університету Грант Бігг пояснив, що раніше великі айсберги переважно проходили північніше або південніше Південної Джорджії.
Полярний океанограф Британської антарктичної служби Ендрю Мейєрс припускає, що потужні океанічні течії можуть провести обидва айсберги навколо острова. За таким сценарієм вони рухатимуться вздовж континентального шельфу проти годинникової стрілки.
Однак залишається ризик, що підводні частини крижаних гігантів зачепляться за морське дно. У такому разі айсберги можуть сісти на мілину та надовго залишитися поблизу острова.
Південна Джорджія оточена ізольованим континентальним шельфом, глибина якого переважно становить 100–200 метрів. Він простягається приблизно на 50–100 кілометрів від узбережжя, створюючи умови для можливого застрягання великих крижаних масивів.
Океанограф і кліматолог Саутгемптонського університету Роберт Марш вважає, що айсберги можуть сісти на мілину приблизно за 100 кілометрів на південний захід від острова. Вирішальне значення матимуть розміри їхніх підводних частин.
Подібна ситуація вже виникала з гігантським айсбергом A23a, який у березні 2025 року сів на мілину неподалік Південної Джорджії. Згодом він знову почав рухатися та продовжив дрейф навколо острова.
Найбільшу небезпеку для кораблів можуть становити не самі величезні айсберги, а уламки, які відколюються від них під час руйнування. Великі крижані масиви відстежують супутники, тому екіпажі суден мають можливість завчасно скоригувати маршрут.
Натомість менші уламки значно складніше виявити, особливо в темну пору доби. Деякі крижані брили можуть бути завбільшки з будинок, тоді як інші за розмірами нагадують автомобіль.
Такі уламки становлять загрозу передусім для рибальських і туристичних суден, які працюють поблизу острова. Водночас основні трансатлантичні маршрути проходять значно північніше, а промисловий вилов криля переважно зосереджений із північного боку Південної Джорджії.
Наближення айсбергів може вплинути й на морське життя. Антарктична крига містить частинки гірських порід і мікроелементи, які потрапляють у неї під час контакту льодовиків із земною поверхнею.
Під час танення ці речовини вивільняються у воду та можуть діяти як природне добриво. За словами Роберта Марша, це здатне стимулювати розмноження фітопланктону, який становить основу морського харчового ланцюга.
Проте тривале перебування великого айсберга на одному місці може мати й негативні наслідки. Інтенсивне танення здатне змінювати температуру навколишньої води та місцеві течії, впливаючи на організми, пристосовані до звичних умов.
За айсбергом A81 науковці стежили ще задовго до його відокремлення від Антарктиди. У 2012 році на шельфовому льодовику Бранта почала розширюватися величезна тріщина Chasm-1, розташована приблизно за 20 кілометрів від британської дослідницької станції Галлея.
Через небезпеку розколювання льодовика у 2016 році дослідники вирішили перенести станцію далі вглиб крижаного шельфу. У січні 2023 року тріщина остаточно розділила льодовий масив, унаслідок чого утворився A81.
Наразі вчені продовжують спостерігати за переміщенням A81 та D32 за допомогою супутників. Їхнє наближення до Південної Джорджії збігається з весняним періодом цвітіння фітопланктону в Південній півкулі, тому дослідники також вивчають можливі зміни в навколишніх водах.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover