В Австралії вчені повернулися до лісової ділянки, де ще наприкінці 1980-х років випробовували різні способи управління лісами. Через три десятиліття виявилося, що початкові висновки були неповними, а найкращі результати за низкою показників дали сильно проріджені ділянки.
Експеримент розпочали у штаті Вікторія в 1987–1989 роках, щоб порівняти різні підходи до ведення лісового господарства. Дослідники випробовували суцільну вирубку, невеликі вирубані ділянки та інтенсивне проріджування, коли прибирали близько 50–70% дерев.
Поруч залишили недоторкані території для контролю. Однією з головних дослідних ділянок стала Tanjil Bren у Центральному нагір’ї Вікторії, де вчені облаштували сотні пробних майданчиків.
Перші багаторічні спостереження показували, що гірський евкаліпт найкраще відновлюється після суцільних вирубок. На початку 2000-х результати опублікували, після чого експеримент фактично припинили, дорога до ділянки заросла, а сама територія залишилася без постійного нагляду.
У 2014 році вчені вирішили повернутися до Tanjil Bren. Саме тоді вони побачили, що за десятиліття картина суттєво змінилася.
Найбільше здивували ділянки з інтенсивним проріджуванням. Дерева, які залишилися після втручання, отримали більше простору, світла та інших ресурсів, тому почали рости значно швидше.
Через 30 років найбільші дерева на таких ділянках мали в середньому понад метр у діаметрі. Окремі екземпляри перевищували 1,5 метра.
За підрахунками дослідників, найбільші дерева у проріджених лісах були приблизно на 20% товстішими за дерева на недоторканих контрольних ділянках. Це стало одним із головних несподіваних результатів тривалого експерименту.
Не менш цікавими виявилися дані щодо накопичення вуглецю. Проріджені ліси з часом накопичили в деревині стільки ж або навіть більше вуглецю, ніж території, яких люди взагалі не торкалися.
За три десятиліття такі насадження не лише компенсували вуглець, втрачений разом із деревиною під час проріджування. Вони також накопичили додатковий обсяг.
Великі дерева можуть мати й інші переваги для екосистеми. Вони краще витримують пожежі та частіше утворюють дупла, які використовують рідкісні тварини, зокрема великий планер та опосум Лідбітера.
Камери спостереження також зафіксували опосумів на всіх ділянках, де застосовували різні способи лісогосподарського втручання. При цьому на недоторканих контрольних територіях таких тварин під час спостережень не виявили.
Дослідники наголошують, що інтенсивне проріджування не підходить для кожного лісу. Водночас воно може бути одним зі способів створення більш різноманітної структури насаджень із деревами різного віку та розміру.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover