Під вулканом Масая в Нікарагуа, відомим як «Паща пекла», вчені виявили ознаки складної магматичної системи з двома резервуарами. Один із них, імовірно, знову почав наповнюватися магмою, хоча дослідники наголошують, що це не означає неминучого виверження.
Масая розташований приблизно за 20 кілометрів від столиці Нікарагуа Манагуа, де проживає близько двох мільйонів людей. Вулкан також залишається популярною туристичною пам’яткою завдяки кратеру Сантьяго та його лавовому озеру.
Дослідники проаналізували супутникові дані Sentinel-1, який регулярно проходить над районом вулкана. Такі спостереження дозволяють фіксувати навіть невеликі підйоми або просідання земної поверхні, що можуть бути пов’язані з рухом магми під землею.
У період від 2018 року до середини 2022-го район над центральним магматичним резервуаром на північ від кратера Сантьяго опустився приблизно на три сантиметри. Науковці припускають, що це могло бути наслідком відтоку частини магми.
Однак у 2022–2024 роках тенденція змінилася, і поверхня почала підійматися. Провідна авторка дослідження Ліззі Джонсон із Пенсильванського університету пояснила, що така деформація може вказувати на новий приплив магми до підземного резервуара.
Водночас безпосередньо під кратером Сантьяго картина була іншою. Земля в цій зоні продовжувала просідати протягом усього шестирічного періоду спостережень, навіть тоді, коли ділянка над глибшим резервуаром уже почала підніматися.
Це змусило дослідників припустити існування другої магматичної камери приблизно за 200 метрів під поверхнею. Її поведінка, ймовірно, відрізняється від глибшого резервуара, що робить всю систему Масая складнішою, ніж вважалося раніше.
За словами Джонсон, просідання цієї ділянки може бути пов’язане зі зменшенням кількості магми у мілкішому резервуарі. Саме взаємодія між двома камерами тепер вважається одним із ключових питань для оцінки майбутньої активності вулкана.
Масая залишається активним і постійно виділяє вулканічні гази. Серед них є діоксид сірки, концентрація якого за певних умов може становити небезпеку для людей.
Останній потужний лавовий потік тут утворився у 1772 році. Водночас упродовж останніх десятиліть на вулкані неодноразово фіксували вибухові епізоди, хоча вони не призводили до травмування людей.
Особливу увагу до Масая привертає його близькість до густонаселеного району. Навіть відносно невеликі зміни активності можуть мати значення через розташування вулкана неподалік Манагуа.
Додаткову складність створює сама будова Масая. Під ним розташована система кратерів, провалів, тунелів і магматичних резервуарів, тому вченим непросто відрізнити звичайні коливання від сигналів, які можуть передувати більш серйозній активності.
Автори дослідження підкреслюють, що зафіксовані зміни не є доказом швидкого виверження. Їхнє головне значення полягає в тому, що вони дають змогу краще зрозуміти внутрішню структуру вулкана та його звичайний рівень активності.
Науковці планують продовжувати супутникові спостереження за Масая. За словами співавтора дослідження Юн Чол Кіма, постійний моніторинг допоможе швидше помітити відхилення від нормального стану і за потреби оперативніше попередити населення.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover