Нова серія «Путін-шоу» на щорічному «сходняку» під претензійною вивіскою Валдайського дискусійного клубу особливо не здивувала, хоча «репертуар» був насиченим і різноманітним.
За час свого виступу 1 жовтня 2026 року кремлівський диктатор устиг:
- налякати Європу ядерною війною й водночас запевнити, що не збирається воювати із Заходом. Подібні запевнення з Москви лунали й перед повномасштабним нападом на Україну;
- заявити, що війну проти України почала не Москва, а Захід. Це відверта маячня, покликана перекласти відповідальність з агресора на його жертву та її союзників;
- зарахувати українські землі до «наших історичних територій», знову розповісти про занепад Заходу й напророкувати розпад Євросоюзу;
- відкинути обговорювані пропозиції щодо часткового перемир’я з Україною, поставивши під сумнів чергові розмови Дональда Трампа про швидкі домовленості;
- похвалитися достатніми запасами дизельного пального в Росії, а проблеми з його виходом на світовий ринок пояснити санкціями. Це підриває аргументацію Трампа, який звинувачує в дефіциті дизелю Україну через її удари по російських нафтопереробних заводах;
- повідомити, що порядку денного для тристоронньої зустрічі з Трампом і Сі Цзіньпіном поки немає;
- заявити про бажання завершити війну, одночасно вимагаючи від України поступитися неокупованою частиною Донеччини та виконати інші кремлівські умови.
Дивує навіть не те, що Путін озвучує суміш брехні, погроз і зрідка чогось схожого на адекватне судження. Вражає, що на це шоу збирається чимало людей, зокрема іноземних політиків і журналістів.
Ще більше вражає, як публіка з поважним виглядом слухає цей потік кремлівських фантазій, ставить серйозні запитання й удає, що отримує змістовні відповіді. Так було протягом багатьох років. Так сталося й на цьогорічному «валдайському сходняку».
Пройдімося основними пунктами цього виступу. Деякі з них потребують коментаря, хоча часто слова кремлівського диктатора промовляють самі за себе.
Ядерні погрози під розмови про мир
Отже, Путін знову стверджує, що це не Росія почала війну проти України, а «почали воювати з нами, заохочуючи націоналізм в Україні».
«Не треба було НАТО починати освоєння наших історичних територій», — заявив він.
Цілком у дусі імперської логіки: спочатку оголосити чужу країну «своєю історичною територією», а потім звинуватити всіх довкола в тому, що вона чинить опір загарбникові.
Далі Путін перейшов до Калінінграда. Він заявив, що в разі прямого нападу на Росію питання застосування всіх наявних у неї озброєнь «неминуче й негайно» постане на порядку денному.
«Якщо дійде до прямого нападу на Російську Федерацію, у цьому випадку мається на увазі Калінінград, але, можливо, й інші якісь території, звісно, на порядку денному неминуче й негайно постане питання застосування Російською Федерацією всіх озброєнь, що є в розпорядженні нашої країни», — сказав він.
Звідки взявся сценарій західного нападу на Калінінград, Путін не пояснив. Натомість запевнив, що Росія «нікого не лякає», а надісланий НАТО документ про Калінінград нібито був відповіддю на спроби залякати Москву.
Йдеться про російський дипломатичний документ, у якому Альянс звинуватили в «небезпечному й безрозсудному курсі», що створює «високий ризик початку прямого збройного конфлікту». Москва попередила, що готова застосувати весь свій арсенал, зокрема ядерну зброю, якщо НАТО спробує ізолювати Калінінградську область від решти Росії.
Обґрунтовуючи можливість застосування всіх наявних засобів, Путін послався на чисельну й економічну перевагу потенційного противника. За його словами, Росія має розуміти, що перед нею буде сила, «удвічі більша за нас», зі значним економічним і військовим потенціалом.
«Ми повинні будемо використовувати свої конкурентні переваги в цій боротьбі», — заявив він. Після цього нагадав, що Франція та Велика Британія є ядерними державами, але, мовляв, засобів ураження, які має Росія, немає більше ні в кого.
Розмову про можливе застосування зброї масового знищення Путін почав ще у вступній промові. За його словами, момент, «коли нічого вже не можна буде змінити», може настати швидко й несподівано.
«Просто виявиться, що логіка дедалі жорсткіших взаємних відповідей веде до фатальної незворотності», — сказав він.
До такої ескалації Путін зарахував і санкції. Мовляв, на провокаційні кроки одних неминуче відповідають інші, спіраль закручується, а руйнівні наслідки зростають.
«Сьогодні, коли в арсеналі провідних держав світу є озброєння, здатні знищити все живе або, щонайменше, довести Землю до катастрофічного стану, чи можемо ми бути впевнені, що ця зброя ніколи не буде застосована? Ну, звісно, ні», — заявив Путін.
Коли ведучий запитав, чи є справжньою ескалацією заяви про можливість застосування всіх видів зброї, включно з ядерною, Путін відповів: «Ми нікого не лякаємо». І знову повторив погрозу застосувати весь арсенал у разі прямого нападу.
Ці заяви пролунали на тлі обговорень можливого військового зіткнення Росії та НАТО в найближчі роки. До проявів західної ескалації Путін також зарахував навчання в Балтійському морі й спроби затримувати російські судна.
Водночас він заперечив намір напасти на Європу: «Росія не збирається ні на кого нападати ні у 2029-му, ні у 2030-му, ні у 2050 році».
Ціна таким запевненням добре відома після 24 лютого 2022 року.
«Я не кажу, що ми вже завтра збираємося завдавати ударів по підприємствах тих країн, які постачають зброю Україні, але це загроза, ми уважно за цим стежимо. Коли хтось хоче воювати з Росією, використовуючи Україну як посередника, це загроза», — заявив Путін.
Він також звинуватив Європу в тому, що вона підводить своїх громадян «до небезпечної межі конфронтації з Росією». Про роль самої Росії в цій конфронтації диктатор воліє мовчати.
Путін відкидає пропозиції часткового перемир’я
Пропозицію припинити удари по українському судноплавству в обмін на припинення українських ударів по російських НПЗ Путін назвав «безглуздою».
За його словами, атаки на російську нафтопереробку коштували Росії приблизно 1% ВВП. Водночас він заявив, що після російських ударів у відповідь Україна нібито вже не має металургійної промисловості. Жодних доказів цього твердження Путін не навів.
Він також запевнив, що в Росії достатньо дизельного пального, але на світові ринки воно не потрапить через санкції.
«Отримуй, фашисте, гранату від радянського солдата», — так Путін прокоментував удари по українському судноплавству, намагаючись подати їх як відповідь на українські атаки на російські танкери.
«Київська влада почала завдавати ударів по наших танкерах, які перевозили мирні вантажі. Вони за перші десять днів вивели з ладу 40 наших кораблів, а за весь час — близько ста. І потім ми почали відповідати», — стверджував він.
Про те, що Росія атакувала українські порти ще від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Путін не згадав. Власну багаторічну агресію він знову намагається видати за «відповідь».
Пояснюючи відмову від запропонованого обміну, Путін поскаржився: навіть якщо Україна припинить удари по російських НПЗ, нафтопродукти все одно не зможуть вільно повернутися на світовий ринок через західні обмеження. А Росія натомість мусила б відмовитися від ударів по важливих для української економіки об’єктах.
«Ну погодьтеся, виглядає просто безглуздо», — сказав він.
Коли ведучий уточнив, чи означає це відмову від пропозицій, про які, за його висловом, чути «з кожної праски», Путін відповів: «Так, ні».
Упродовж останніх тижнів обговорювали щонайменше дві ініціативи часткового перемир’я між Росією та Україною.
Друга — відновлення безпечного судноплавства та експорту зерна через Чорне море. Зеленський розповідав, що американська адміністрація одночасно просуває три кроки: енергетичне перемир’я, відновлення чорноморського зернового коридору та нові тристоронні переговори США, Росії й України.
До кінця вересня домовитися за цими напрямами не вдалося. Міністр аграрної політики України Тарас Висоцький в інтерв’ю Bloomberg повідомив, що країни-посередники поінформували Київ про відмову Росії від усіх запропонованих варіантів перемир’я в Чорному морі.
Ще 25 вересня Путін говорив про українські пропозиції припинити удари по російських НПЗ, взаємні повітряні атаки та російські удари, що блокують українське чорноморське узбережжя. Тоді прямої відповіді він не дав.
Відмова Москви навіть від часткових домовленостей була цілком очікуваною. Проте саме розмови про переговори Трамп використовує у своїй передвиборчій риториці, водночас покладаючи провину за дефіцит і подорожчання дизелю на Україну.
«Зметикувати на трьох» нема про що, зате «Європа розвалиться»
Путін заявив, що порядку денного для тристоронньої зустрічі з Трампом і Сі Цзіньпіном поки немає.
«Ми тільки за. Але є питання, яке полягає ось у чому: потрібен порядок денний. Треба зрозуміти, яким буде порядок денний, про що ми говоритимемо», — сказав він.
Водночас Путін оголосив, що Росія готова відновлювати відносини з Європою без попередніх умов — як з окремими країнами, так і з Європою загалом. І тут-таки припустив, що Євросоюз «розвалиться».
«Ми не хочемо розвалювати ЄС, ми хочемо будувати співпрацю. Але хтось забороняє окремим країнам розвивати відносини з Росією», — заявив він.
На репліку ведучого: «Ну то, якщо забороняють, може, порозвалюємо?» — Путін відповів: «Та не треба. Вони самі розваляться».
Про «розвал», «занепад» і «падіння» Європи та Заходу загалом говорять і пишуть не лише від часів Освальда Шпенґлера, тобто вже понад століття. Подібні мотиви траплялися ще в Достоєвського та нині напівзабутого Костянтина Леонтьєва — у глибинах XIX століття.
Тож балачки Путіна та його «валдайського клубу при ЖЕКу № 5» можуть хіба що розважити тих, хто бодай трохи знайомий з історією цих пророцтв.
Хай живе мир на руїнах Донбасу!
Путін заявив, що Росія хотіла б якнайшвидше припинити війну проти України, «причому шляхом мирних переговорів». Водночас він стверджує, що Москва захопить усю Донеччину швидше ніж за півтора року.
«Там, у “ДНР”, під контролем України залишилося 11%. На рівні українського високого керівництва говорять про те, що вони утримають ці 11% протягом півтора року. У Європі говорять, що двох років. Ми вважаємо, що це станеться раніше», — заявив він.
Після цього поставив запитання: якщо втрата територій нібито неминуча, чи є сенс за них триматися? І запевнив, що справа «не у шматку території», а в людях та умовах для тривалого миру.
Навіщо тоді Москві безлюдні руїни Донбасу, заради яких вона продовжує вбивати цих самих людей, Путін не пояснив.
«Нам би хотілося все це якнайшвидше припинити, причому за допомогою мирних переговорів. Треба лише припинити звинувачувати Росію в тому, що ми не хочемо цих переговорів», — заявив він, закликавши Україну та її західних партнерів ухвалювати рішення з огляду на «реалії, що складаються на землі».
У викладі Путіна ці «реалії» виглядають так: за вересень Росія нібито взяла під контроль 1301 квадратний кілометр української території — у два з половиною раза більше, ніж у попередні місяці. При цьому темпи просування російських військ, за його словами, зростають.
Путін сказав, що в пропозиціях Трампа є рішення, які будуть «складними для Росії», але загалом Москва вважає їх рухом у правильному напрямку.
«Правильно було б уникнути втрат з обох сторін і вийти на мирні рішення», — заявив він.
За його словами, майбутні домовленості мають також стосуватися російської мови та церкви.
Але мовна політика — внутрішня справа України. Хто точно не має права диктувати їй рішення, то це московський агресор.
Путін також повторив, що нейтральний статус України залишається серед російських цілей.
На нейтралітет як на гарантію безпеки Україна вже не може покладатися. Після провалу безпекових запевнень Будапештського меморандуму та російського нападу сподівання на нову «фінляндизацію» виглядають щонайменше безпідставними. Російська агресія триває з 2014 року, а повномасштабна війна — вже п’ятий рік.
Путін знову заявив, що Росія нібито була готова почати переговори після виборів до Держдуми, але Україна в день цих виборів ударила по Москві. Про постійні російські удари по Україні він, звісно, промовчав.
Ще одна теза: Росія готова змінювати підходи, якщо зрозуміє, що помиляється. За словами Путіна, так сталося в Анкориджі: спочатку він відповів на американські пропозиції, що треба подумати, а на саміті повідомив про згоду.
Водночас він заявив, що Захід помилився, розраховуючи перемогти Росію, а «наполягати на помилці може лише ідіот».
Розповідати про «непереможність Росії» Путін може хіба тим, хто не знайомий з історією російської держави. А от із тим, що Москва змінює підходи після невдач, сперечатися важко.
Із розрахунком на «Київ за три дні» в Кремля нічого не вийшло. Далі з’явилася перспектива багаторічного завоювання руїн Донбасу. Коли й вона виявилася далекою від швидкої перемоги, особливої ваги для Москви набув тиск Трампа на Україну, який допомагає Кремлю домагатися поступок від Києва.
І ще одне зауваження насамкінець.
Автор цих рядків застав чотирьох генеральних секретарів ЦК КПРС — від Брежнєва в розквіті сил до Горбачова під час розпаду Союзу. Вони проводили різну міжнародну політику. Зокрема, наприкінці брежнєвської епохи та за короткого правління Андропова відносини із Заходом різко загострилися через розміщення в Європі ядерних ракет із малим підлітним часом.
Однак у моїй пам’яті публічна риторика тих керівників залишилася передусім риторикою «боротьби за мир», а не щоденних погроз ядерною катастрофою. СРСР усіляко зображували прихильником миру в усьому світі, а гасло «Миру — мир!» висіло мало не на кожному паркані. Наголошу: йдеться про офіційну пропаганду, а не про реальну політику радянської держави.
Нинішні московські погрози атомною війною, які озвучують усі кому не лінь — від Путіна до Сергія Караганова, — стали характерною рисою режиму, що перебуває при владі вже понад чверть століття.
Натомість за антивоєнні виступи в путінській Росії справді виносять тюремні вироки. Так, московський муніципальний депутат Олексій Горінов у 2022 році отримав сім років ув’язнення за антивоєнну промову. І це теж промовиста риса влади вихідців із петербурзького КДБ, які захопили країну від Балтики до Тихого океану.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover