Гігантське цунамі у Гренландії спричинило загадковий сейсмічний сигнал, який прилади по всьому світу фіксували кожні 92 секунди протягом дев’яти днів. Учені з’ясували, що причиною незвичайних коливань став масштабний обвал скель і льоду, після якого вода у вузькому фіорді піднялася на висоту понад 200 метрів на прилеглих схилах.
Незвичайне природне явище сталося 16 вересня 2023 року у фіорді Діксон на сході Гренландії. Тоді частина гірського схилу обвалилася, захопивши величезну масу льодовикового льоду.
Суміш каміння та льоду впала у воду, спричинивши потужне цунамі. Хвиля піднялася на прилеглих схилах більш ніж на 200 метрів, а її наслідки виявилися помітними далеко за межами фіорду.
За словами сейсмолога Крістіана Свенневіга, середня висота підйому води становила приблизно 60 метрів уздовж десятикілометрової ділянки фіорду. Проте найбільше науковців здивувала не сама хвиля, а те, що відбувалося після обвалу.
Величезна маса води опинилася замкненою між скелястими стінами вузького фіорду. Замість того щоб швидко розсіятися, вона почала ритмічно рухатися від одного берега до іншого.
Кожне зіткнення води зі скелями передавало поштовх земній корі. У результаті виникали низькочастотні сейсмічні хвилі, які поширювалися на тисячі кілометрів.
Сейсмометри в різних частинах планети реєстрували повторюваний сигнал із майже незмінним інтервалом у 92 секунди. Ці коливання тривали дев’ять днів, хоча їхнє джерело спочатку залишалося загадкою.
Дослідники змогли встановити місце події завдяки супутниковим спостереженням. Вони виявили сліди масштабного зсуву у віддаленій арктичній долині та пов’язали його з незвичайною сейсмічною активністю.
Спочатку механізм тривалих коливань води вчені відтворювали за допомогою наземних сейсмічних датчиків. Згодом з’явилися прямі вимірювання, отримані супутниковим радаром.
Радіолокаційні дані показали, що поверхня води у фіорді нахилялася з перепадом висот до двох метрів. Під час кожного коливання вода змінювала напрямок руху, продовжуючи розгойдуватися між берегами.
Учені зіставили супутникові спостереження із сейсмічними сигналами, зафіксованими поблизу канадського міста Алерт. Це дозволило розрахувати початкову амплітуду коливань води, яка становила приблизно вісім метрів.
Додатково дослідники перевірили вплив погодних умов і припливів. Моделювання показало, що ні вітер, ні припливні процеси не могли пояснити настільки тривалий і регулярний рух води.
Особливе значення мало те, що коливання вдалося зафіксувати безпосередньо з космосу. Раніше для дослідження подібних явищ у вузьких затоках науковці переважно покладалися на прилади, встановлені на узбережжі.
Супутникові радіолокаційні вимірювання відкривають додаткові можливості для спостереження за віддаленими водоймами. Зокрема, вони дозволяють виявляти невеликі зміни рівня водної поверхні в регіонах, де практично немає наземних станцій.
Науковці також дослідили причини самого обвалу. Основним чинником вони вважають поступове стоншення льодовика, який підтримував гірський схил біля свого підніжжя.
Через підвищення температури та танення багаторічної мерзлоти природна опора скель слабшає. Це підвищує небезпеку масштабних зсувів у гірських районах Гренландії.
Подібна катастрофа вже сталася у 2017 році у фіорді Каррат. Тоді спричинене обвалом цунамі зруйнувало поселення Нуугааціак.
Нестабільність схилу у фіорді Діксон збереглася і після вересневої події. Уже 11 жовтня 2023 року в тому самому районі стався ще один зсув, хоча він був менш масштабним.
Попри встановлений зв’язок між таненням льоду та руйнуванням гірських схилів, точно передбачати час таких обвалів науковці поки не можуть. Зокрема, безпосередній чинник, який запустив вересневий зсув скель у фіорді Діксон, залишився невиміряним.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover