Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Китай десятиліттями висаджував дерева на околицях пустелі Такла-Макан, щоб стримати наступ пісків. Тепер дослідники виявили, що створена зелена смуга почала впливати і на рівень вуглекислого газу в атмосфері.
У 2024 році Китай завершив створення зеленої смуги завдовжки 3046 кілометрів уздовж південної околиці пустелі Такла-Макан. Дерева висаджували протягом десятиліть у межах масштабної програми боротьби з опустелюванням.
Спочатку мета проєкту була практичною. Зелений пояс мав стримувати рух піщаних дюн і захищати дороги, сільськогосподарські угіддя та населені пункти.
У січні 2026 року в журналі PNAS опублікували дослідження, присвячене результатам цього проєкту. Дослідники встановили, що території навколо Такла-Макан, де з’явився штучний ліс, тепер поглинають більше вуглекислого газу, ніж виділяє сама пустеля.
Рівень CO₂ над пустелею в сухий сезон становив близько 416 частин на мільйон, а в сезон дощів знижувався до 413 частин на мільйон. Дослідники виявили прямий зв’язок між цими змінами та площею висадженої зеленої смуги.
Зелений пояс Такла-Макан став одним із найбільш помітних результатів китайської програми створення захисних лісосмуг у трьох північних регіонах країни. Її започаткували ще 1978 року.
У посушливих районах Китаю в межах програми висадили мільярди дерев. Їх використовували для уповільнення опустелювання, яке посилилося після масштабного освоєння земель під сільське господарство та розширення міст у другій половині XX століття.
За цей час частка лісів у Китаї значно збільшилася. Якщо 1949 року вони займали близько 10% території країни, то нині цей показник перевищує 25%.
Співавтор дослідження професор Юк Юнг зазначив, що науковцям уперше вдалося зафіксувати, як втручання людини може посилити поглинання вуглецю навіть в умовах надзвичайно посушливого ландшафту.
За його словами, отримані результати показують потенціал для перетворення пустельних територій на поглиначі вуглецю та одночасного стримування опустелювання.
Водночас подальше існування зеленого поясу залежатиме насамперед від доступу до води. Самих сезонних опадів у більшій частині басейну Такла-Макан недостатньо для підтримання рослинності.
Китай планує продовжувати висаджування та відновлення лісів уздовж периметра пустелі. Зокрема, на північній околиці хочуть використовувати паводкові води для відновлення тополевих лісів.
Площа Такла-Макан становить близько 337 тисяч квадратних кілометрів. Понад 95% її поверхні вкрито рухомими пісками, а високі гори навколо пустелі більшу частину року блокують надходження вологого повітря. Через це її тривалий час вважали територією з надзвичайно малою кількістю рослинності.
