Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Мисливці льодовикового періоду не нападали на мамонтів навмання. Нове дослідження показало, що вони обирали певних тварин і використовували особливості місцевості, щоб значно підвищити свої шанси на успішне полювання.
Шерстисті мамонти були однією з найцінніших здобичей для давніх людей. Одна тварина забезпечувала великою кількістю м’яса та жиру, її шкуру використовували для пошиття одягу, а з кісток і бивнів виготовляли знаряддя праці, зброю та предмети мистецтва.
Дослідники проаналізували генетичний матеріал із кісток мамонтів, знайдених на 11 археологічних пам’ятках у Польщі, Австрії, Чехії та Німеччині. Виявилося, що приблизно 70% тварин, убитих людьми, були самками, тоді як серед природних знахідок переважали самці.
Головна авторка дослідження Ханна Мутс припускає, що причиною могла бути поведінка стад. Якщо шерстисті мамонти, як і сучасні слони, жили групами на чолі із самками, то їхні маршрути були більш передбачуваними. Це давало мисливцям змогу легше знаходити такі стада.
Крім того, у стадах перебували молоді тварини, через що самки могли неохоче залишати їх під час небезпеки. За словами еволюційної генетикині Лав Дален, це також могло полегшувати полювання.
Ще одним чинником були розміри тварин. Дорослі самки були меншими за самців, тому становили менш небезпечну здобич.
Науковці також вважають, що давні люди активно використовували природний рельєф. Вони могли заганяти мамонтів у болота, багнюку або до урвищ, де тварини втрачали можливість швидко рухатися.
Еволюційний генетик Девід Дієс-дель-Моліно припускає, що після цього мисливці добивали мамонтів списами, дротиками або стрілами. На його думку, саме поєднання знань про поведінку тварин і використання природних пасток зробило полювання набагато ефективнішим.
